Звіт про дослідження Хеафолік для чоловіків

Вступ

В даний час андрогенетична алопеція (АГА) розглядається як полігенний, багатофакторний розлад, яка є найбільш поширеною формою втрати волосся, що вражає до 80% чоловіків і 50% жінок протягом їх життя [1].

Прогресуюча мініатюризація у схильних волосяних фолікулах (ВФ) у супроводі зі скороченням тривалості наступних фаз росту призводить до поетапної трансформації пігментованого термінального волосся у веллусоподібні, клінічно значущому зниженню щільності волосся та їх витончення, демонструючи клінічно кілька патернів розподілу [1,2.3].

Одна з перших класифікацій АГА відповідно до типу та ступеню втрати волосся у чоловіків була введена Гамільтоном в 1950-х роках минулого століття. Вона описує класичну втрату волосся за чоловічим патерном з регресом передньої лінії росту волосся, формуванням характерних лобно-скроневих залисин, прорідженням в зоні маківки та поступовим злиттям цих зон на пізніх стадіях. В 1970-х роках ця шкала була доповнена та удосконалена Норвудом і в модифікованому виді шкала Гамільтона-Норвуда використовується в клінічній практиці до сьогодні [2, 3].

Поряд з визначенням патерну АГА, важливою точкою відліку в диференційній діагностиці цього стану та моніторингу терапії є кількісна оцінка морфометричних параметрів росту волосся, серед яких щільність волосся на досліджуваній ділянці, середній діаметр волосся, кількість волосся у фолікулярних юнітах та співвідношення термінального волосся/веллусу мають клінічне значення [4].

Сучасні погляди на етіопатогенез АГА припускають провідну роль впливу трихотропних гормонів на генетично схильні ВФ, серед яких андрогени мають найбільше значення [1]. Залежні від андрогенів процеси відбуваються переважно через зв’язування дигідротестостерону (ДГТ) з андрогеновим рецептором (АР). ДГТ-залежні функції клітин визначаються наявністю слабких андрогенів, їх перетворенням на більш потужні андрогени під дією 5-редуктази (тип 2), низькою ферментативною активністю дезактивуючих андрогени ферментів і присутністю у великих кількостях функціонально активних АР на схильній до захворювання зоні голови. Ключова роль відведена перетворенню тестостерону на ДГТ в дермальному сосочку (ДС), тоді як регульовані андрогенами фактори, що виробляються клітинами ДС, імовірно впливають на зростання інших компонентів ВФ [1].

На додаток до андроген-залежних змін у патогенезі АГА доведено залучення фолікулярного мікрозапалення з формуванням фіброзу, що спровоковані окислювальним стресом [5]. У пошуку механізмів, що регулюють активацію та прогресуючий розвиток АГА, було встановлено, що окислювальний стрес є важливим фактором, що робить свій негативний внесок у облисіння. Було показано, що кератиноцити можуть реагувати на хімічний стрес, що чиниться подразниками, забруднюючими речовинами та УФ-опроміненням, шляхом вироблення активних форм кисню, оксиду азоту та викиду IL1-а, що зберігається внутрішньоклітинно. Відомо, що і сам по собі цей прозапальний цитокін пригнічує зростання окремих ВФ при культивуванні, а сусідні фібробласти також реагують на такий прозапальний сигнал. В результаті за умови збереження збудників з’являється стійке запалення, що супроводжується видозміною сполучної тканини [6].

Додатковими факторами цієї гіпотези виступили результати дослідження чутливості клітин ДС до окислювального стресу [7]. Порівняно з клітинами, взятими із потиличної не ураженої облисінням області, клітини ДС з лисіючої ділянки волосистої частини голови чоловіків характеризувалися значно більшою чутливістю до окислювального стресу. Клітини ДС, взяті на ураженої облисінням ділянці волосистої частини голови, також відрізнялися зниженою проліферацією та міграцією, що супроводжувалися збільшенням рівня активних форм кисню та старінням. У зв’язку з отриманими даними, деякі дослідники розглядають АГА як органоспецифічне прискорене старіння з підвищеною чутливістю фібробластів ВФ до окіслювального стресу [7].
Тому, треба зазничити, що втрата волосся у більшості пацієнтів є мультифакторіальним процесом, що включає поряд з роллю андрогенів, вплив тригеррних і обтяжливих факторів, починаючи від дефіцитних станів, психо-емоційних стресів, метаболічних порушень, закінчуючи впливом факторів навколишнього середовища та хронобіологічними змінами, що призводить до необхідності комбінованої терапії.

Затвердженим стандартом лікування АГА у чоловіків є фармакологічна блокада 5α-редуктази в поєднанні з використанням прямого стимулятора ВФ міноксидилу [1]. Тим не менш, побічні ефекти, що спостерігаються, а також, в деяких випадках, протипоказання до системного застосування блокаторів 5α-редуктази фінастериду і дутастериду лімітують їх застосування в щоденній клінічній практиці і роблять актуальним пошук нових альтернативних молекул для лікування АГА, що мають антиандрогенні властивості, поряд високою безпекою та ефективністю. А додаткове застосування антиоксидантів та метаболічної терапії є етіопатогенетично обґрунтованими за рахунок посиленного впливу на тригери АГА та в синергізмі з традиційною терапією, можуть бути фактором, що покращує відповідь пацієнтів на лікування.
Перспективним досягненням у цій галузі є застосування дієтичної добавки Хеафолік® для чоловіків, яка містить комбінацію активних інгредієнтів, що доповнюють один одного. До складу нутрієнта входять лігнани (поліфеноли рослинного походження (діглюкозид секоізоларицирезинола)); екстракт віноградних кісточок, що є багатим джерелом поліненасичених жирних кіслот та флафоноїдів; амінокислоти (N-ацетилцистеїн, L-цистеїн, L-метіонін, L-лізин); вітаміни та вітаміноподібні речовини (B1, B2, В3, В5, B6, В12, фолієва, біотин, холін, С, Е, D3, бетакаротин, інозитол, параамінобензойна кислота) та мінерали (оксид магнію, кремнію діоксид, цинку сульфат, заліза фумарат, міді сульфат, марганцю сульфат, йод, натрію селенат, хром). З огляду на фармакологічні властивості, антиоксидантну, метаболічну та антиандрогенну активність дієтичної добавки Хеафолік® для чоловіків ми включили її до комплексної терапії пацієнтів з АГА.
Фітохімічні сполуки пропонують багатообіцяючий набір речовин, які надалі можуть бути перетворені на додаткові або альтернативні традиційним лікам та не мають побічних ефектів.

В 1936 Хейвус ввів поняття “лігнани” в хімію природних сполук. Як відомо, лігнани (група фенольних сполук рослинного походження) привернули увагу вчених як багатообіцяючі речовини, завдяки відкриттю їх протипухлинної, антиоксидантної та антиандрогенної активності [8]. Багато досліджень in vivo та in vitro показали здатність фенольних сполук інгібувати активність 5αR, як щодо 5αR 1-го типу, так і щодо 5αR 2-го типу, ймовірно, через їх структурну подібність із синтетичними інгібіторами 5αR [9]. Прикладом можуть бути дослідження in vitro з використанням різних типів клітинних ліній раку простати та дослідження in vivo з використанням моделей ксенотрансплантатів/індукованих пухлиною тварин, які виявили здатність поліфенолів як потенційних протипухлинних засобів, що впливають на різні механізми, включаючи інгібування проліферації, міграції та інвазії клітин, сприяння селективному апоптозу пухлинних клітин. Також, була продемонстрована здатність поліфенолів як потенційних інгібіторів 5αR природного походження, яка може чинити позитивний вплив на андроген-залежне прогресування раку простати [10].

Виявлено, що жирні кислоти, які за структурою відрізняються від будь-яких інгібіторів 5αR, також виявляють анти-5αR-активність, підтверджену кількома дослідженнями [11].

Відкриття антиоксидатних властивостей флавоноїдів у 1990-х роках підвищило інтерес до вивчення цих перспективних сполук. На сьогоднішній день відомо, що флавоноїди мають широкий спектр біологічних ефектів. Їхня виражена антиоксидантна дія змінює внутрішньоклітинні окислювально-відновні процеси в клітинах ВФ, знижуючи тим самим сприйнятливість рецепторного апарату клітин ВФ до негативних впливів внутрішнього та зовнішнього середовища [12, 13].

У дослідженнях продемонстровано, що флавоноїди пригнічують запалення шляхом блокади активності прозапальних цитокінів, стимулюють екстрацелюлярний матрикс білків в області ДС, надаючи прямий стимулюючий ефект на ріст волосся. Метаболічна дія флавоноїдів пов’язана зі стимуляцією синтезу білка та прискорення регенерації пошкоджених клітин, що має домінуюче значення при відновленні ВФ. Важливою є здатність флавоноїдів до капіляропротекції, покращуючи мікроциркуляцію крові [14, 15, 16].

Незаперечним є той факт, що ВФ є однією з найбільш метаболічно активних структур організму людини, які потребують певних компонентів та джерел енергії для адекватної продукції здорового волосся. Серед речовин, здатних виступати в ролі своєрідного будівельного матеріалу для структурних компонентів волосся та забезпечувати енергетичний супровід процесів синтезу специфічних цитокератинів, можна виділити сірковмісні амінокислоти (АК). Це дозволяє вважати, що для нормального формування волосся у ВФ необхідна достатня концентрація АК, яка забезпечується їх надходженням ззовні та адекватною засвоюваністю організмом. L-цистеїн – один з головних компонентів, донор атомів сірки, бере участь в синтезі ацетилхоліну. Цистеїн, наряду з гліцином і глутаматом, бере участь в утворенні глутатіону, ключової ланки антиоксидантної системи. Саме через сірковмісні амінокислоти глутатіон пов’язаний з обміном мембран, стан яких змінюється під впливом пошкоджуючих факторів. За участю цього механізму будь-який вплив може включати всю адаптивну систему в цілому [17].

Таким чином, мультифакторіальний вплив на метаболічні процеси та антиоксидантну систему ВФ за допомогою біологічно активних фіторечовин, АК та вітамінів необхідний для забезпечення повноцінного росту волосся, враховуючи високий метаболізм ВФ, велику швидкість мітоза, вищу ніж у будь-яких тканинах організму. Вищезазначене обумовлює потенційну роль метаболічної та антиоксидатної терапії в алгоритмах лікування АГА та поряд з фітоантиандрогенами, що здатні безпечно інгібувати 5αR може використовуватись для синергії традиційних терапевтичних стратегій. У цьому звіті наводиться наукове обґрунтування такого підходу, але є необхідність проведення подальших досліджень для оцінки ефективності комбінованих режимів.